Иван Лисяк-Рудницкий писал: «Бесчисленное множество народных песен показывает, насколько глубоко украинцы осознавали два своих национальных задания: борьбу против турок и татар и борьбу против польской шляхты…». (Іван Лисяк-Рудницький. Історичні есе. Т.1. Київ, 1994, С.326). Но соперника же три. Как же Москва? На это Николай Костомаров отвечает: « ( Read more... )

Чтобы порвать с Москвой, необходима была ориентация либо на Польшу, либо на Турцию, а народ не был готов ни к одному из этих неестественных союзов. Антироссийская политика Выговского, Дорошенка и Мазепы осталась «государственным делом», которое не поддерживали массы. Вражда к туркам и татарам и к Польше и дальше была в сознании народном на первом ( Read more... )

Н.И. Костомаров, анализируя эпоху т.н. «Руины», на которую приходилось гетманство П.Дорошенка, и реконструируя тенденции настроения козаков, малороссийского народа и самого гетмана, фактически приходит к выводу, что ментальность козаков и простого народа диаметрально различается: если козаки склонны видеть Украину независимой державой, то простой ( Read more... )

Из доставленных в московский приказ статей договора П.Дорошенка с Турцией: Русскій народъ раздѣлился въ различныя страны, но всѣ русскіе держать единую вѣру съ греками не только въ нашихъ украинскихъ странахъ, но и въ иныхъ предѣлахъ- въ одну сторону отъ Кіева на 12 миль къ Перемышлю и Самбору, въ другую - въ рѣкѣ Вислѣ, въ третью - къ Минску, въ ( Read more... )

Из книги: Костомаров Н.И. Руина. СПБ., 1882. С. 456, 457: «11-го февраля (1674 года. - М.Б.) Лизогубъ пригласилъ предводителей на обѣдъ. Былъ тамъ генеральный обозный Гулакъ. Онъ сообщихъ, что у Дорошенка (гетмана правобережной Украины. - М.Б.) недавно была рада въ Чигиринѣ. Дорошенко убѣждалъ, что козакамъ и посполитымъ слѣдуетъ уповать только на ( Read more... )

Из работы заведующей кафедрой истории Киево-Могилянской академии Натали Яковенко Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-початку XVIII століття. Київ, 2012. С.27 ( Read more... )

«Наприкінці XVIII століття «Малоросія» - це лише Гетьманщина, обмежене Лівобережжям політичне утворення, яким править цар на підставиі Переяславької угоди. Для тогочасних діячів «вітчизною» була лише ця «Малоросія», а не значно більша за територієею країна XVII століття» (Зенон Когут. Коріння ідентичности. Студії з ранньомодерної та модерної ( Read more... )

«Від часу Хмельниччини до кінця XVIII століття політичні погляди еліти змінювалися відповідно до політичних обставин і змін у її структурі. На ранніх етапах еліта була близька до козацтва, яке перебувало у патримоніяльпих відносинах із королем або царем, служачи йому в обмін на грошову винагороду та економічні привілеї. Козаки не вважали, що вони ( Read more... )

Из работы заведующей кафедрой истории Киево-Могилянской академии Натали Яковенко: Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-початку XVIII століття. Київ, 2012. С.87 ( Read more... )

Разбирая фразу известного памятника XVII века дневника Ерлича «Wszyscy greckiego nabozeristwa w Rusi wierzyc maja…», Наталя Яковенко пишет: «Як бачимо, використане в цьому пасажі слово «Русь» може бути нарівно прикладене як до руських воєводств Корони Польської, так і до білоруських теренів, за якими в поточному мовленні на той час уже міцно ( Read more... )